- февраль 27, 2025

Розсіяний склероз (РС) є хронічним autoimmune захворюванням, що вражає центральну нервову систему. Одна з викликів, з якими стикаються медичні працівники, – правильна діагностика і класифікація цього захворювання. У міжнародній класифікації хвороб (МКБ 10) РС позначається кодом G35, що дозволяє лікарям легко ідентифікувати його серед інших неврологічних розладів.
Ключовими моментами, що роблять РС унікальним, є його різноманітні прояви та перебіг. Симптоми можуть варіюватися від легких до важких і включають в себе порушення координації, зору, відчуття враження, а також когнітивні зміни. Важливо зазначити, що для окремих пацієнтів швидкість прогресування захворювання та характер його проявів можуть відрізнятися, що ускладнює встановлення однозначного діагнозу та подальшу стратегію лікування.
З огляду на різнобічність симптоматики, ключовим є індивідуальний підхід до діагностики та лікування. Важливо, щоб лікарі мали чітке уявлення про різні типи РС та їх ідентифікацію за допомогою відповідних кодів МКБ, оскільки це впливає на лікувальні стратегії та медичні протоколи.
Розсіяний склероз (РС) – це хронічне неврологічне захворювання, яке може проявлятися різноманітними симптомами, що виникають внаслідок ураження мієлінової оболонки нервових волокон. Основні симптоми РС включають в себе:
1. Зорові проблеми: Однією з найбільш поширених ознак є неврит зорового нерва, що проявляється в розмитості зору, випаданні полів зору або навіть повній втраті зору на одне око. Часто пацієнти також скаржаться на подвійне зору.
2. Моторні порушення: Хворі можуть відчувати слабкість, м’язову спастичність або м'язові тремори. Ці симптоми заважають рухливості й можуть призводити до труднощів при виконанні повсякденних завдань.
3. Чутливі розлади: Відчуття поколювання, оніміння, або болю в руках і ногах - це не рідкість. Чутливість може бути знижена, призводячи до труднощів в сприйнятті дотику або температури.
4. Несподівані зміни в координації та балансі: РС може викликати атаксії – порушення координації рухів, що призводить до нестабільності при ходьбі.
5. Втома: Хронічна втома є одним з найбільш визнаних симптомів розсіяного склерозу, що значно знижує якість життя хворих.
6. Психо-емоційні зміни: Депресія, тривожність та інші емоційні розлади часто супроводжують РС і можуть бути пов’язані з неврологічними змінами та адаптацією до життя з хворобою.
Раннє виявлення та розпізнавання симптомів розсіяного склерозу є важливими для своєчасного звернення до лікаря та проведення необхідних діагностичних досліджень. Якщо ви помічаєте у себе або близьких вищевказані симптоми, варто звернутися до невролога для отримання консультації та, за потреби, лікування.
Основные методы диагностики и тестирования для рассеянного склероза включают:
Врач может назначить несколько из перечисленных методов для установления диагноза и исключения других заболеваний с похожими симптомами.
Современные технологии и исследования значительно облегчают процесс диагностики, что позволяет пациентам получать своевременную и эффективную помощь.
Сучасне лікування розсіяного склерозу (РС) включає в себе кілька ключових підходів, які дозволяють покращити якість життя пацієнтів та уповільнити прогресування хвороби. Основні методи лікування можна поділити на три категорії: терапія, що модифікує перебіг хвороби; симптоматичне лікування та терапія рецидивів.
1. Терапія, що модифікує перебіг хвороби (DMT)
Препарати, що модифікують перебіг хвороби, є основою лікування РС. Вони спрямовані на зменшення частоти рецидивів та уповільнення прогресування нейродегенеративних змін. Серед них виділяються:
2. Симптоматичне лікування
Цей вид лікування сфокусований на контролі симптомів та поліпшенні якості життя пацієнтів. Для кожного конкретного симптому можуть використовуватися різні препарати:
3. Терапія рецидивів
У разі загострення хвороби лікарі застосовують глюкокортикостероїди, такі як метилпреднізолон, які покращують стан пацієнтів, скорочуючи тривалість рецидивів.
Останніми роками з’являються нові підходи, включаючи клінічні дослідження на основі стовбурових клітин, що обіцяють змінити перспективи лікування в майбутньому. Дуже важливо, щоб лікування призначалося індивідуально, з урахуванням стадії захворювання, характеру симптомів та загального стану здоров'я пацієнта.